Шляхи подолання деформацій правової культури та правосвідомості. Профілактика девіантних форм поведінки.

/Files/images/proekt_pravo_i_jizn/f1c1e174-c645-4d2e-8247-01566ab28dad.jpg Останнім часом спостерігається різке зростання кількості законів і підзаконних актів в Україні. Здавалося б, чисельність правових актів свідчить про правову стабілізацію. На жаль, реальна ситуація інша. Між збільшенням кількості законів і підвищенням рівня законності та зростанням якості правової культури та правосвідомості немає прямо пропорційної залежності. Прийняття закону ще не означає, що він буде функціонувати, оскільки не завжди є механізм його реалізації.

Право покликане виражати перш за все спільні інтереси суб’єктів суспільного життя. Розуміння, визнання, підтримка права на рівні суспільної правосвідомості забезпечується в тому випадку, якщо воно насправді концентрує в собі загальнонаціональні цінності. Але насправді прийняті закони не завжди виражають саме спільні інтереси громадян, а спрямовані на захист групових інтересів. Серед парадоксів сучасної правової ситуації в нашій країні можна сформулювати такий: законам потрібний правовий захист. Часто принципи, норми законів й інших нормативних актів або ігноруються, або відкрито зневажаються в суспільній правосвідомості, що є також суттєвою деформацією.

У сучасних умовах не сприяє подоланню деформацій суспільної правосвідомості нестабільна робота законодавчої влади, постійна зміна урядів та відсутність стратегії розвитку України. Тому стабільність є одним із найважливіших компонентів будь-якої держави, сутнісною характеристикою її політико-правового режиму. Під стабільністю розуміється розвиток права в рамках певної незмінної системи правових цінностей. Для української дійсності стабільність має величезне значення. При цьому стабільність розглядається як поступальний розвиток у стратегічному напрямі побудови демократичної, правової, соціальної держави.

/Files/images/proekt_pravo_i_jizn/malosabezpechenisimji.jpeg Однією з проблем становлення суспільної правосвідомості демократичного ґатунку в Україні є виховання й розвиток толерантності в рамках політико-правового режиму. Без гнучкого політичного й правового механізму, заснованого на плюралізмі, здатності йти на поступки й компроміси, ураховувати існуючі реалії, знаходити спільні інтереси всіх соціальних верств і груп неможливе реальне народовладдя як у рамках діючих інститутів, так і у знову виниклих структурах державного апарату. На жаль, досить часто плюралізм та толерантність розуміються як право на антиконституційну пропаганду й діяльність в інтересах боротьби за владу. Крайністю в такому розумінні плюралізму є заклик до конфронтації як певної політико-правової норми, що виходить за рамки закону. У цьому контексті суспільна правосвідомість деформується ще на перших етапах правової соціалізації індивідів, які стикаються з неправовими явищами та діями у повсякденному житті й починають сприймати їх як норму.

Правова соціалізація особистості як процес освоєння й інтеріоризації правових норм, принципів і ціннісних установок у сучасних умовах обтяжена ще однією проблемою. Це проблема легітимності влади — ступінь довіри особистості й суспільства до політико-правової системи в цілому, а також до окремих її інститутів.

Особливого значення легітимність набуває в періоди корінних перетворень громадського життя. За її відсутності суспільство не сприймає реформи і розглядає закони як «чужі». Одночасно чіткі зовнішні вимоги системи неминуче інтеріоризуються людьми. Психологи давно встановили, що, пристосовуючись до соціальних умов, людина розвиває в собі ті риси, які змушують її бажати діяти так, як вона повинна діяти. Соціальний порядок, що не визнає право, витісняє останнє з ціннісної системи суспільства, є причиною різноманітних деформацій у правосвідомості громадян. Люди звикають діяти у вузьких рамках можливої поведінки. У суспільній свідомості цінність свободи витискується прагненням до порядку й стабільності, формальна рівність — рівністю соціальною (зрівнялівкою), особистісні інтереси — колективізмом (зрівнялівкою, але вже не в матеріальному, а переважно в духовному аспекті — людям слід не тільки одержувати нарівно, а й самим бути однаковими).

Однією з причин повільного подолання деформацій суспільної правосвідомості в Україні є нерозвиненість громадянського суспільства та низький рівень правової культури наших співгромадян. Опитування суспільної думки і моніторинг показників розвитку правової культури показують, що пересічні громадяни ще не достатньо цікавляться своїми правами і свободами й продовжують сприймати їх переважно крізь призму патерналістських настанов. У той же час у суспільній правосвідомості склалася думка про недостатню ефективність офіційних (законних) способів захисту своїх інтересів. Найбільш активні громадяни, наприклад представники малого та середнього бізнесу, відчувають гостру потребу в юридичній допомозі.

/Files/images/proekt_pravo_i_jizn/32343434.jpg Необхідно зазначити, що у масовій правосвідомості відбуваються певні трансформації, пов’язані зі змінами як у національному, так і у глобальному масштабах: люди вчаться користуватися правами, відстоювати їх, мають змогу порівнювати правові системи різних країн. Таким чином, боротьба народу за свободу у різних її проявах сприяє подоланню деформацій правосвідомості, піднімає громадянську зрілість суспільства та створює політико-правовий фундамент для становлення громадянськості майбутніх поколінь. У свою чергу, держава також повинна займатися профілактикою деформацій.

Порівняно з покаранням ідея профілактики (превенції) девіантної поведінки є більш прогресивною та перспективною. Під профілактикою розуміється такий вплив суспільства, його інститутів, окремих громадян на причини деформацій, який призводить до зменшення рівня протиправної поведінки і нескоєння у подальшому потенційних девіантних дій.

Виділяють три рівні профілактики деформацій правової культури та правосвідомості:

− первинний — це «загальносоціальна профілактика», тобто вплив на екологічні, економічні, політичні, соціальні умови життя населення з метою їх покращення та гармонізації (покращення рівня життя бідніших верств населення, формування цивілізованої правосвідомості, атмосфери терпимості тощо);

− вторинний — так звана «спеціальна профілактика», розрахована на забезпечення заходів безпеки, вплив на «групи ризику», знешкодження обставин, які сприяють проявам девіації (установлення охоронної сигналізації, психологічна і соціальна допомога «групам ризику», удосконалення законодавства, забезпечення механізму взаємодії населення та правоохоронних органів і т. ін.);

− третинний, або «індивідуальна профілактика», — тобто робота з конкретними громадянами (підлітками, що перебувають на обліку в міліції, особами, що страждають від алкоголізму та наркоманії, особами, які звільнилися з місць позбавлення волі, тощо).

Профілактика повинна відповідати таким умовам:

· реалізовуватись за принципом «не нашкодь»;

· проводитись на підставі норм діючого законодавства та існуючих у суспільстві моральних норм;

· максимально враховувати права і свободи людини та громадянина;

· втілюватись у життя висококваліфікованими професіоналами (юристами, психологами, педагогами, лікарями, соціальними робітниками), волонтерами, які пройшли попередню підготовку та стажування.

/Files/images/proekt_pravo_i_jizn/Inteligentsiya-2-875x500.jpg Кожна країна створює власну програму профілактики девіантної (злочинної, протиправної) поведінки. У 90-х роках ХХ століття Міжрегіональний інститут ООН з дослідження злочинності та юстиції виробив сім елементів стратегії профілактики девіантної поведінки, відхилень правосвідомості та правової культури:

1. Усебічна допомога політиці попередження злочинності за участю правоохоронних органів та кримінальної юстиції, яка базується на міжнародному досвіді.

2. Створення довгострокових планів і швидке реагування на злочинні дії з боку суспільної думки.

3. Покращення координації профілактичної діяльності на національному, регіональному та місцевому рівнях.

4. Включення населення у профілактику девіантної поведінки шляхом посилення довіри до правоохоронних органів із боку громадськості.

5. Діяльність правоохоронних органів і кримінальної юстиції щодо безпеки громадян та захисту їхньої власності.

6. Повага до жертв злочинів, розуміння їхніх потреб та забезпечення швидкої допомоги й інформування про їхні права.

7. Регулярний моніторинг профілактичних програм, який базується на надійній інформації, аналізі та публічних дискусіях з усіма сторонами.

Одним з ефективніших способів попередження та подолання деформацій правової культури й правосвідомості, девіантної поведінки є правове виховання. Правове виховання на рівні звичайного громадянина — це роз’яснювальна робота. У межах цієї роботи важливо розкрити негативні риси деформацій та девіантної поведінки, необхідно показати небезпечність деформацій правосвідомості й правової культури, а також існуючої девіації. Для цього важливо задіяти засоби масової інформації, громадські організації, державні програми. Правове виховання окремих верств населення необхідно проводити з урахуванням професійних, вікових, регіональних та культурно-історичних особливостей тощо.

Науковці в галузі психології, педагогіки, соціології та девіантології сьогодні пропонують, мабуть, ще один ефективний спосіб подолання деформацій правосвідомості й правової культури — це громадська творчість.

Громадська творчість, результатом якої є зменшення деформацій, повинна відповідати таким характеристикам:

− відкрите суспільство, яке сприяє творчості та заохочує до його результативності;

− суспільна толерантність до людей з інших культурних світів та соціальних груп; − широка доступність освіти, досягнень культури, науки для всіх бажаючих;

− наявність вільного часу для творчості;

− інтернаціоналізація науки, коли наукові проблеми можуть ефективно вирішуватись представниками різних рас та національностей різноманітними шляхами.

Виходячи з наведеного, можна констатувати, що коли людина зайнята суспільно значущою діяльністю за власним бажанням та за умови державної підтримки, у неї фактично не має часу й зацікавленості порушувати діюче законодавство.

Таким чином, проведений аналіз показав, що в українському суспільстві мають місце різноманітні деформації правосвідомості та правової культури, найпоширенішою з яких є правовий нігілізм. У свою чергу, застосування різноманітних правовиховних заходів дозволить зменшити поширення цих негативних явищ серед громадян України.

Кiлькiсть переглядiв: 104

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.